Der hohe Dom zu Paderborn

🇩🇪

Der hohe Dom zu Paderborn ist die Kathedralkirche des Erzbistums Paderborn. Sie befindet sich in der Paderborner Innenstadt oberhalb der Quellbecken der Dielenpader und der Rothobornpader.
In unmittelbarer Nähe des Domes befindet sich die wiederaufgebaute ottonische Kaiserpfalz aus dem 11. Jahrhundert. Zwischen Dom und Kaiserpfalz konnten bei archäoligischen Ausgrabungen außerdem die Fundamente der karolingischen Pfalz, welche von Karl dem Großen erbaut wurde, entdeckt werden. Daneben befindet sich die Bartholomäuskapelle und weiter östlich steht der Kreuzgang des ehemaligen Domklosters.
Der Dom in seiner heutigen Gestalt wurde im 13. Jahrhundert erbaut, wobei bestehende Kirchen in den Bau integriert wurden. Man findet bauliche Elemente von der Romantik bis zur Gotik wieder.
Bereits 799 wurde unter Karl dem Großen und Papst Leo III. eine Kirche von ansehnlicher Größe erbaut, die durch Bischof Badurad nach 815 erweitert wurde. Im Jahr 1000 fiel sie einer Brandkatastrophe zum Opfer und wurde anschließend unter Bischof Rethar wieder aufgebaut. Im Jahr 1015 wurde der wiedererrichtete Paderborner Dom unter Bischof Meinwerk geweiht. Ein Stadtbrand im Jahr 1058 zerstörte das Bauwerk erneut. Unter Bischof Imad wurde 1068 ein neu errichteter, größerer Dom geweiht, welcher 1133 wiederum durch einen Brand teilweise zerstört und anschließend wiederhergestellt und 1145
geweiht wurde (27).

Bei den Luftangriffen auf Paderborn im Frühjahr 1945 wurde der Dom stark getroffen.
Das Zusammenfallen des brennenden Domturms galt für viele Menschen als Sinnbild für den Untergang Paderborns.
Der heutige Dom besitzt einen 93 Meter hohen Westturm und eine fast 100 Meter lange Hallenkirche mit zwei Querhäusern. Die Hallenkrypta gehört mit einer Länge von 32 Metern und einer Breite von 12 Metern zu den größten Krypten Deutschlands. In ihr befinden sich die Reliquien des heiligen Liborius (28).
Im Zentrum des Paradiesportals befinden sich die drei Patrone des Paderborner Doms: Die Gottesmutter Maria mit dem Jesuskind, der heilige Liborius und der heilige Kilian (29).
Die Gebeine des heiligen Liborius wurden unter Kaiser Ludwig dem Frommen 836 aus Frankreich nach Paderborn geholt. Der damalige Bischof Badurad erhoffte sich durch diesen Akt, die noch heidnisch geprägten Sachsen in ihrem christlichen Glauben festigen zu können. Schon die Erhebung der Reliquien in der Zwölfapostelkirche soll von wunderbaren Zeichen begleitet worden sein. So soll sich in der gesamten Kirche ein angenehmer Geruch verbreitet haben (30).
Mit dem jährlicher Liborifest feiern das Erzbistum und die Stadt Paderborn jährlich ihren Patron: den heiligen Liborius. Sofern der Schrein des heiligen Liborius in der Öffentlichkeit gezeigt wird, ist ein Pfauenwedel nahe diesem zu sehen. Einer Sage nach flog ein Pfau bei der Überführung der Reliquien von Le Mans nach Paderborn voraus, um den Gesandten den Weg zu weisen. Bei der Ankunft der Reliquien in Paderborn auf dem Liboriberg hielt der Pfau so lange im Flug inne, bis der Einzug in den Dom begann. Erst dann setzte er sich auf die Spitze des Domturms.
Sobald der Dom betreten war, fiel der Pfau tot zu Boden (31).
Der Paderborner Dom beherbergt einige lohnenswerte Sehenswürdigkeiten. Darunter befindet sich das Paradiesportal, welches den Haupteingang des Doms darstellt und an den Seiten je drei Apostel und eine weitere Heiligenfigur zeigt. Ferner befinden sich dort die drei Patronen (32).
Die Kanzel stammt aus dem Jahr 1736 und ist im Régence-Stil gestaltet. Sie ist ein Geschenk von Domkapitularen der Familie Fürstenberg anlässlich des 900. Jubiläums der Übertragung der Reliquien des heiligen Liborius.
Gegenüber der Kanzel befindet sich die Pietá, die um 1360 in Hessen erschaffen wurde und Maria, die ihren toten Sohn im Schoß hält, darstellt.
Die Doppelmadonna hängt von der Decke des Mittelschiffs herab und entstammt aus der Zeit um 1480.
Sie zeigt Maria als neue Eva, die den Kopf einer Schlange zertritt. Auf dem Arm hält sie den Jesusknaben, der eine Weintraube in der Hand hält.
Zwei Engel schweben über ihr und halten über ihrem Kopf eine Krone.
Etwas versteckt, im spätgotischen Kreuzgang des Domes, befindet sich eines der Wahrzeichen von Paderborn: das Drei-Hasen-Fenster, welches von einem Steinmetz am Anfang des 16. Jahrhunderts geschaffen wurde.
Der Vers: „Der Hasen und der Löffel drei und doch hat jeder Hase
zwei“, fasst das Besondere der Darstellung zusammen. Jeder der drei Hasen verfügt über zwei Ohren und doch sind nur drei Ohren dargestellt.
In der christlichen Kunst ist das Hasenmotiv häufig vorzufinden und steht für Fruchtbarkeit oder Fröhlichkeit. Obwohl der Hase in der Bibel als unreines Tier gilt, wird er trotzdem häufig auch als Symbol für die Auferstehung Christi gedeutet.
Außerdem wird der Hase vielen Heiligen zugesprochen, so auch dem heiligen Martin. Vielfach trifft man die Hasen in einer Dreiergruppe an. Sie befinden sich auf vielen Schöpfungsbildern und stehen für die Dreieinigkeit Gottes.

Die Anordnung der Hasen im Kreis, so wie im Paderborner Drei- Hasen-Fenster, stellt jedoch eine Besonderheit dar, da hier nicht der Hase, sondern dessen Ohren im Mittelpunkt stehen.
Man findet dieses Motiv an verschiedensten Stellen auf der Welt und in unterschiedlichsten Kulturen. Seine ursprüngliche Bedeutung ist unklar. Man geht aber davon aus, dass das Motiv als Archetypus zu sehen ist, der in allen Kulturen die gleiche Bedeutung hat (33).
Die Paderborner haben ihren Karnevalsverein nach dem Wahrzeichen benannt. In diesem Sinne: Hasi Palau!

Кафедральний собор м. Падерборн

🇺🇦

Падерборнський кафедральний собор є кафедральним храмом архієпархії м. Падерборн. Він розташований у центрі міста Падерборн над витоками річок Діленпадер і Ротоборнпадер.
У безпосередній близькості від собору знаходиться реконструйований імператорський оттонський палац XI століття. Між собором та імператорським палацом археологічні розкопки також виявили фундамент палацу Каролінгів, побудованого Карлом Великим. Поруч знаходиться каплиця Варфоломія, а далі на схід - кляштор колишнього кафедрального монастиря. Собор у його теперішньому вигляді був збудований у XIII столітті, при цьому в будівництво були інтегровані вже збудовані церкви.
Тут можна знайти архітектурні елементи від романського до готичного періодів.
Ще у 799 році за часів Карла Великого та Папи Лева ІІІ було збудовано церкву значних розмірів, яку після 815 року розширив єпископ Бадурад. У 1000 році вона була знищена пожежею, але згодом була відбудована єпископом Ретаром. У 1015 році відбудований Падерборнський собор був освячений єпископом Майнверком. Але пожежа 1058 року знову знищила будівлю. За єпископа Імада в 1068 році було освячено новозбудований, більший собор, який знову був частково знищений пожежею в 1133 році, а згодом відновлений і освячений в 1145 році (27).

Собор також сильно постраждав під час повітряних нальотів на Падерборн навесні 1945 року.
Коли падала палаюча вежа собору, багато людей сприйняли це як символ падіння Падерборна. Сьогоднішній собор має 93-метрову західну вежу і майже 100-метровий зальний храм з двома трансептами. Склеп залу довжиною 32 метри і шириною 12 метрів є однією з найбільших склепів у Німеччині. У ньому зберігаються мощі святого Ліборія (28).
У центрі так званого райського порталу зображені три покровителі Падерборнського собору: Богородиця Діва з немовлям Ісусом, святий Ліборій і святий Кіліан (29). Мощі святого Ліборія були привезені з Франції до Падерборна за часів імператора Людовика Благочестивого у 836 році. Єпископ Бадурад сподівався, що ця подія допоможе зміцнити
саксів, які були тоді язичниками, у християнській вірі. Розповідають, що вже виніс мощей у церкві Дванадцяти Апостолів супроводжувався чудесними знаменнями. Кажуть, що по всій церкві поширився приємний запах (30). Щороку під час святу Ліборі архиєпархія та місто Падерборн вшановують свого покровителя - святого Ліборія.
Коли реліквії святого Ліборія виносять, то біля них можна побачити перо павича. Згідно з легендою, під час перенесення мощей з Ле-Мана до Падерборна павич летів попереду, щоб показати посланцям шлях. А коли мощі прибули до Падерборна на місце, яке тепер носить назву Ліборіберг, павич зупинився у своєму польоті, допоки не розпочалася процесія до собору. Тільки після цього він сів на верхівку вежі собору. Як тільки мощі внесли до собору, він впав мертвим на землю (31).

Падерборнський собор містить в собі декілька важливих пам'яток. Серед них - Райський портал, який є головним входом до собору, на якому з обох сторін зображено трьох апостолів, а також одного святого і трьох покровителів (32).
Амвон датується 1736 роком, він виконаний в стилі регентства.
Його подарували капелани собору з родини Фюрстенбергів з нагоди 900-річчя перенесення мощей святого Лібoрія.
Навпроти амвона знаходиться П'єта, створена в Гессені близько 1360 року, яка зображує Діву Марію, що тримає на колінах тіло свого сина. Зі стелі нефа звисає «подвійна Мадонна», ця фігура датується близько 1480 р. Діва Марія тут зображена як перевтілення Єви, яка розтрощує голову змія. На руках вона тримає хлопчика Ісуса,
в руці якого знаходиться виноградне гроно. Два ангели ширяють над нею і тримають над її головою корону. Дещо прихована, в пізньоготичному монастирі собору
знаходиться одна з визначних пам'яток Падерборна: вікно з трьома зайцями, яке створив каменяр на початку XVI століття. Вірш: "Зайців та вух троє, а все ж в кожного зайця по двоє", підкреслює те, що є особливим у зображенні. Хоча загалом зображено лиш три вуха, все одно у кожного зайця їх два. Мотив зайця часто зустрічається в християнському мистецтві, він означає родючість або радість. Хоча заєць і вважається
нечистою твариною в Біблії, його, тим не менш, часто інтерпретують як символ воскресіння Христа. Крім того, зайця приписують багатьом святим, в тому числі святому Мартину. Зайці часто зображуються в групах по троє. Вони зустрічаються на багатьох картинах, де зображено створення світу, а також символізують Трійцю.
Однак розташування зайців по колу, як у падерборнському "Вікні з трьома зайцями", є особливим, адже тут у центрі уваги не заєць, а скоріше його вуха. Цей мотив зустрічається в різних куточках світу і в різних культурах. Його первісне значення невідоме. Однак припускають, що мотив слід розглядати як архетип, який має
однакове значення в усіх культурах (33). Свою карнавальну спілку жителі Падерборна теж повʼязали з цією памʼяткою: Хазі Палау!