UNESCO Weltkulturerbe Schloss Corvey

🇩🇪

Das ehemalige Benediktinerkloster, heute Schloss Corvey, blickt auf eine mehr als 1200-jährige Geschichte zurück, die europaweit seinesgleichen sucht. Es befindet sich vor den Toren Höxters am Westufer der Weser. Die ehemalige Benediktinerabtei Corvey wurde 822 im Auftrag Karls des Großen gegründet. Es gilt als eines der bedeutendsten Klöster im mittelalterlichen Deutschland. Das Westwerk der barocken Abteikirche, errichtet aus rotem Solling- Sandstein, gilt als das einzig erhaltene Modell aus der Karolingerzeit und als das „Gesicht der Welterbestätte“ (16).

Etwa 816 gründeten Benediktinermönche des nordfranzösischen Klosters Corbie eine Ordensniederlassung im Solling, siedelten diese aber aufgrund ungünstiger Bedingungen 822 in die Weseraue um.
Kaiser Ludwig der Fromme, Sohn Karls des Großen, stellte für dieses Vorhaben sowohl das Land als auch weitere Privilegien und finanzielle Mittel zu Verfügung. Nova Corbeia (das Neue Corbie als Tochtergründung des Mutterklosters Corbie) entwickelte sich durch intensive Missionsarbeit, stetige Besitzvermehrung sowie die Pflege von Wissenschaft und Kunst zu einem geistigen, wirtschaftlichen und kulturellen Zentrum und gewann über die Grenzen hinaus an Bedeutung.
Der Fundationsbrief führte das Kloster als kaiserliche Stiftung in die Unabhängigkeit vom Mutterkloster. Corvey wurde durch die Überführung der Reliquien des heiligen Vitus 836 zudem zu einem bedeutenden Wallfahrtsort.
Der Konvent adliger Mönche vergrößerte sich, was zu Veränderungen und Erweiterungen führte. Bis in die Mitte der 860-er Jahre entstand eine dreischiffige Basilika mit Querarmen, vergrößertem Chor, kreuzförmiger Scheitelkapelle und Stollenkrypten.
Das Westwerk wurde in den Jahren von 873 bis 885 erbaut. Bis in die Mitte des 12. Jahrhunderts bildeten der Mittelturm und die Seitentürme die drei Türme von Corvey.

Das Benediktinerkloster Corvey war bis zur Mitte der 880-er Jahre mitsamt der Kirche, dem Westwerk und den Konvent- und Wirtschaftsgebäuden fertiggestellt. Kloster Corvey galt vom 9. bis in das 12. Jahrhundert hinein als Ausstrahlungsort der Christianisierung und setzte wichtige Impulse für die Christianisierung in Europa. Zu dieser Zeit dienten im Kloster 40 bis 70 Mönche, welche Söhne adliger Familien waren. Die Benediktinerabtei war mitsamt ihrer Klosterschule eine bedeutende Lern-, Studien- und Ausbildungsstätte und entwickelte sich zum Zentrum von Bildung und Wissenschaft. Corvey wurde zu einem funktionierenden Wirtschaftsunternehmen und zum Mittelpunkt politischer Machtentfaltung.
Bis zum Ende des 12. Jahrhunderts fanden etwa 100 bis 120 Besuche durch Könige und Kaiser statt.
Im 12. Jahrhundert zeichnete sich zunehmend ein geistiger und wirtschaftlicher Verfall ab, der auch mit der Auflösung der Grundherrschaft in Verbindung stand. Im Jahr 1145 erhielt das Kloster den Titel „Reichsabtei“, verliehen durch den Staufenkönig Konrad III.
1220 erhob der Staufenkaiser Friedrich II. die Reichsabtei Corvey zur Fürstenabtei, was den kontinuierlichen Niedergang jedoch nicht stoppen konnte (17). Im 30-jährigen Krieg zerstörte unter anderem ein großer Brand das Kloster bis auf das Westwerk weitgehend. Das Klosterleben brach zusammen. 1661 übernahm der Fürstbischof von Münster Christoph Bernhard von Galen die Verantwortung für das marode Kloster und leitete damit
einen Aufschwung für die Abtei ein. Die zerstörte karolingische Basilika wurde abgerissen und es begann im Jahr 1667 der Neubau der Abteikirche unter Erhaltung des Westwerks.
Es folgte der Neubau der Benediktinerabtei ab 1699 bis zur Fertigstellung der Konventsgebäude, der Gebäude der Vorburg, des Teehauses und der Wirtschaftsanlagen um 1740. Nach jahrelangen Verhandlungen wurde die Abtei 1794 in ein Bistum umgewandelt und war bis zur Säkularisation 1803 nun ein Fürstbistum.
Ab 1803 wurde Corvey ein weltliches Fürstentum, dessen Territorium an das fürstliche Haus von Ratibor und Corvey fiel. Auch heute noch ist die Familie Eigentümerin des Schlosses.
Auf Dauer konnte das kleine Bistum Corvey nicht bestehen und so wurde es 1821 als „Dekanat Höxter“ in das Bistum Paderborn eingegliedert. 2014 erhielt das Westwerk Corvey von der UNESCO den Welterbestatus.
Das heutige Schloss ist ein Baudenkmal und wird als Museum, Veranstaltungsort und Wohnung der Eigentümerfamilie von Rabitor und Corvey genutzt (18)(19).

Світова культурна спадщина ЮНЕСКО - Замок Корві

🇺🇦

Замок Корві – це колишній бенедиктинський монастир, 1200- річна історію якого не має аналогів у Європі. Він розташований біля міста Гекстер на західному березі ріки
Везер. Бенедиктинське абатство Корві було засноване у 822 році за наказом Карла Великого. Це одне з найважливіших абатств середньовічної Німеччини. Західна частина церкви абатсва в стилі бароко була побудована з червоного пісковика, вона вважається єдиним вцілілим зразком періоду Каролінгів і "обличчям всесвітньої
спадщини" (16).

Близько 816 року н.е. бенедиктинські монахи з монастиря Корбі, який знаходився на півночі Франції, заснували релігійне поселення у місті Золлінг, але в 822 році через несприятливі умови перенесли його поблизу побережжя річки Везер. Імператор Людовик Благочестивий, син Карла Великого, надав землю під монастир, а також виділив фінансові ресурси і обдарував його привілеями.
Нова Корбейя (як називали це дочірнє заснування монастиря
Корбей) стала інтелектуальним, економічним та культурним центром завдяки інтенсивній місіонерській діяльності, постійному розширенню майна, а також розвиткові науки і мистецтва. Поступово вона набула відомості і за межами країни.
Пізніше монастир став імперським фондом і завдяки грамоті про заснування здобув незалежність від материнського монастиря. Після того, як у 836 році у Корві були перенесені мощі святого Віта, він став важливим місцем паломництв. Цей монастир з ченцями знатного походженняа все більше і більше розростався, що призвело до змін і добудов. До середини 860-х років було збудовано тринавну базиліку з поперечними
рукавами, збільшеним хором, хрестоподібною верхівкою каплиці та криптами-галереями.
Західна частина була збудована між 873 і 885 роками. До середини XII століття вежі Корві складались з центральної вежі та двох бічних веж. До середини 880-го року будівництво монастиря разом з церквою, західною вежею, монастирськими та господарськими будівлями було завершене.
З IX по XII століття монастир Корві вважався місцем, звідки поширювалось християнство. Звідси йшли важливі імпульси для християнізації Європи.
У той час у монастирі служили від 40 до 70 монахів шляхетного походження. Бенедиктинське абатство, при якому діяла монастирська школа, було важливим центром освіти і науки.
З часом Корві став фактично економічним підприємством, а також центром політичної влади. До кінця XII століття його близько 100 - 120 разів відвідали різні королі та імператори.
В XII столітті тут почали зʼявлятись ознаки духовного та економічного занепаду, що також було пов'язано з розпадом маноринального панування. У 1145 році король Гогенштауфенів Конрад III наділив монастир титулом «імператорського абатства».
У 1220 році імператор Гогенштауфенірів Фрідріх II підніс імператорське абатство Корві до статусу князівського, але занепад вже було не зупинити (17). Під час Тридцятилітьньої війни значна частина монастиря була знищена великою пожежею, за винятком його західної частини. Монастирське життя прийшло в занепад.

У 1661 році князь-єпископ Мюнстера Крістоф Бернгард фон Гален взяв на себе відповідальність за напівзруйнований монастир, що стало початком піднесення абатства. Зруйновану каролінгську базиліку було знесено, а нову абатську церкву почали будувати в 1667 році, залишивши збережену західну частину в її первісному вигляді.
Починаючи з 1699 року послідувало будівництво нового бенедиктинського абатства, яке завершилось близько 1740 року зведенням монастирських будівель, будівель зовнішнього замку, чайного будинку та господарських споруд. В результаті багаторічних переговорів у 1794 році абатство було перетворено на єпископство і воно залишалося князівським єпископством до його секуляризації у 1803 році.
З 1803 року Корві був світським князівством, територія якого відійшла до князівського дому Ратибора і Корві. Родина і сьогодні є власником замку. Невелика єпархія Корві не могла існувати довгий час, тому в 1821 році вона була приєднана до Падерборнської єпархії як "деканат Гекстер".
У 2014 році Вестверк Корві отримав статус Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Сьогоднішній замок є памяткою архітектури, він використовується як музей, місце проведення різноманітних заходів та резиденція родини Рабітор і Корві –
власників замку (18)(19).