Kloster Dalheim – wo alte Gemäuer auf moderne Architektur
treffen

🇩🇪

Das ehemalige Kloster Dalheim liegt am Rand des Teutoburger Waldes, südlich von Paderborn, nahe Lichtenau, in einem Seitental der Altenau. Nach einer über 800-jährigen vielfältigen Geschichte beherbergt die ehemalige Klosteranlage seit 2007 Deutschlands einziges Landesmuseum für klösterliche Kulturgeschichte. Auf einer Fläche von 7,5 Hektar befinden sich heute die fast vollständig erhaltene Klosteranlage mit mittelalterlicher Kirche und Kreuzgang sowie die rund 20.000 qm großen Klostergärten. Bemerkenswert ist, dass die Klosteranlage, inklusive der Wirtschafts- und Wohngebäude, nahezu vollständig erhalten ist und alle Umgestaltungen überdauert hat. Archäologischen Funden zufolge war der Ort Dalheim bereits seit dem ersten Jahrhundert v. Chr. besiedelt.
Um 800 besaß Dalheim schon eine kleine Pfarrkirche, welche eine Vorgängerin der Klosterkirche des Ende des 12. Jahrhunderts gegründeten Frauenkonvents war. Der Orden erhielt keine überregionale Bedeutung und Pest und Plünderungen führten zur Aufgabe des Klosters in der zweiten Hälfte des 14. Jahrhunderts.
In der Mitte des 15. Jahrhunderts siedelten sich die Augustiner Chorherren in Dalheim an und machten das Kloster zum geistlichen und wirtschaftlichen Zentrum des südlichen Paderborner Landes (14).

In den folgenden Jahren erfolgte ein Neubau der Klosterkirche und des weitläufigen Konventsgebäudes. Das Kloster Dalheim beherbergte um 1500 24 Chorherren und 100 Laienbrüder. Der 30-jährige Krieg von 1618-1648 schädigte den einst wohlhabenden Dalheimer Konvent wirtschaftlich schwer. Es folgte die Blütezeit des Klosters im Barock des 18. Jahrhunderts unter Prior Barthold Schonlau, welche durch einen prunkvollen
Ausbau der Anlage geprägt war. Schonlau rühmte sich damit, in seiner 23-jährigen Amtszeit ebenso viele Gebäude errichtet zu haben. Darunter fallen der repräsentative klösterliche Ehrenhof, die Wirtschaftsbauten sowie die großzügigen Gartenanlagen.
Etwa zu dieser Zeit wurden auch landwirtschaftliche Mitarbeiter eingestellt, die die Laienbrüder ablösten und die Unabhängigkeit des Klosters sicherten.
Vermutlich dienten die Wohnsiedlungen am Kloster der Unterbringung der etwa 200 Mitarbeiter und ihrer Familien.
Noch heute prägen die Bauten Schonlaus das Erscheinungsbild der Anlage.
1803 wurde das Kloster säkularisiert und das Gelände als Preußische Staatsdomäne verpachtet. Es erfolgte eine Umnutzung des Konvents:
Kirche und Kreuzgang dienten als Stallungen und Vorratsspeicher.
Weiterhin wurde ein neuer Schafstall errichtet, um die Wirtschaftlichkeit zu erhöhen.
Bis in die 70-er Jahre des vergangenen Jahrhunderts war das Kloster Dalheim ein landwirtschaftlicher Betrieb, bis 1979 der Landschaftsverband Westfalen Lippe das Gelände kaufte und umfassende Restaurierungsarbeiten vornehmen ließ.
2006 wurde die Stiftung „Kloster Dalheim“ gegründet und im Frühjahr 2007 wurde das LWL-Landesmuseum für Klosterkultur eröffnet (15).
Neben Dauerausstellungen prägen unterschiedliche museumspädagogische Angebote sowie Feste und Märkte die klösterliche Kultur in Dalheim und locken zahlreiche Besucher an.

Монастир Дальхайм – сучасна архітектура на фоні
старовииних стін

🇺🇦

Комплекс Дальхайм, бувший монастир, розташований на узліссі Тевтобурзького лісу, поблизу містечка Ліхтенау, що на півдні від Падерборну, у долині річки Альтенау.
Починаючи з 2007 року у стінах цих колишніх монастирських споруд знаходиться єдиний в Німеччині державний музей історії монастирської культури, а позаду залишились 800 років, сповнених історичних подій. Монастирський комплекс з його середньовічною церквою та кляштором займає площу 7,5 гектарів, а монастирські сади -площу близько 2 гектарів. Дивовижно, що всі приміщення, включаючи господарські та житлові будівлі, в основному повністю збереглися в їх первісному вигляді і їх майже не
торкнулись зміни та розбудови.
Археологічні знахідки підтверджують, що Дальхайм був заселений ще в першому столітті до нашої ери. Близько 800 року н.е. в Дальхаймі вже існувала своя невелика церква - попередниця монастирського храму при жіночому монастирі, який було засновано наприкінці XII століття. Орден сестер- засновниць не набув широкої відомості за межами регіону, а в другій половині XIV віку чума і пограбуваня взагалі призвели до занепаду монастиря. В середині XV століття в Дальхаймі оселилися каноніки августинці, завдяки яким монастир став духовним та економічним центром південного регіону Падерборну (14).

У наступні роки монастирська церква і велике монастирське приміщення були перебудовані. Приблизно в 1500 році тут проживало 24 монахи і 100 послушників. Але на жаль 30-річна війна 1618-1648 років завдала колись процвітаючому монастирю Дальхайму серйозної економічної шкоди.
В XVIII столітті, в епоху бароко, послідував розквіт монастиря за настоятеля Бартольда Шонлау і комплекс був розширений. Шонлау любив хвалитись тим, що за 23 роки свого
перебування на посаді він звів таку ж кількість будівель, а саме 23. Серед них - репрезентабельний монастирський почесний двір, господарські будівлі та просторі сади. Приблизно в цей же час були найняті сільськогосподарські робітники, які замінили послушників і цим гарантували самозабезпеченість монастиря. Імовірно, в житлових комплексах навколо монастиря проживали приблизно 200 працівників разом
з їхніми сімʼями. Будівлі Шонлау і сьогодні визначають сучасний зовнішній
вигляд комплексу. У 1803 році монастир було секуляризовано, а землю
повернено в державну власність Пруссії. Монастир було переобладнано: церкву і кляштор використовували як стайні та комори. Щоб підвищити рентабільність, було збудовано новий загон для овець.
До 1970-х років монастир Дальхайм був сільськогосподарським підприємством, допоки в 1979 році його не викупила аграрна асоціація землі Вестфалія Ліппе. Після
викупу тут були проведені масштабні реставраційні роботи. У 2006 році було створено Фонд монастиря Дальхайм, а навесні 2007 року на території монастиря земельним обʼєднанням Вестфалії Ліппе було відкрито Державний музей монастирської
культури (15). Окрім постійно діючої виставки, тут проводяться різноманітні
освітні заходи, а також фестивалі і ярмарки, що щороку приваблює численних відвідувачів.