Die Externsteine

🇩🇪

„Man mag sich drehen und wenden, wie man will, man findet sich wie in einem magischen Kreis gefangen.“ (Johann Wolfgang von Goethe).
Die Externsteine - ein sagenumwobener Ort, der schon Johann Wolfgang von Goethe faszinierte. Die Externsteine sind Deutschlands bekannteste Felsformation und zählen zu den herausragendsten Natur- und Kulturdenkmälern Mitteleuropas. Sie gelten als magischer Ort und tragen nicht grundlos den Spitznamen „Stonehenge Deutschlands“.
Die Nationalsozialisten nutzten den Ort als germanische Kultstätte für ihre Propaganda. Die Externsteine zeigen jedoch deutliche Spuren des Christentums. Die 13 Sandsteinfelsen befinden sich am Rande des Teutoburger Waldes im Tal der Wiembecke nahe Detmold und erreichen in ihrer Spitze eine Höhe von 40 Metern. Der Name „Externsteine“ ist nicht eindeutig geklärt und es gibt verschiedene Erklärungsversuche. Eventuell entstammt er dem Wort „Elster“, was daher rührt, dass bei den Externsteinen früher viele Elstern zugegen gewesen sein sollen. Die Externsteine blicken auf eine lange Geschichte zurück.

Sie bestehen aus hartem Osningsandstein, der in der unteren Kreidezeit entstand und vor etwa 70 Millionen Jahren durch Bewegung in der Erdkruste senkrecht aufgepresst wurde (1).
Seit fast 500 Jahren existiert ein erhitzter Wissenschaftsstreit um die Nutzung und die ursprüngliche Funktion der Externsteine. Fraglich bleibt, ob es sich bei der Felsformation um einen heidnisch frühgermanischen, keltischen oder römischen Kultplatz handelte oder der Ort erst wieder zur Zeit des Christentums genutzt wurde (2). Kunsthistorische Forschungen vermuten in den Anlagen eine mittelalterliche Nachbildung der heiligen Stätten in Jerusalem (3).
Trotz zahlreicher Untersuchungen und Interpretationen bleibt die Frage bis heute unbeantwortet. Die Externsteine weisen zahlreiche Spuren menschlicher Einflussnahme auf. Von besonderer Bedeutung ist das monumentale Kreuzabnahmerelief.
Dieses befindet sich direkt neben dem Eingang zur Hauptgrotte und misst 4,8 mal 3,7 Meter. Einige Wissenschaftler verorten das Relief auf das 9. Jahrhundert, die meisten siedeln es jedoch in der Zeit zwischen 1130 und 1150 an. Dargestellt wird die Abnahme Jesu Christi vom Kreuz. Interpretiert wird das Relief ebenfalls kontrovers.
Während einige Experten die Darstellung als Überwindung der Erbsünde Adams und Evas durch den Kreuztod Jesu interpretieren, sehen andere in der Darstellung zwei Heiden und betrachten das Relief als Symbol für den Sieg des Christentums über das Heidentum (4).

Als besonders beeindruckender Ort zählt die sogenannte Höhenkammer, ein Raum, der mit romanischen Formen versehen ist. Ihre Nutzung wird ebenfalls kontrovers diskutiert.
Einige Experten vertreten die vorchristliche These und betrachten die Höhenkammer als urzeitliche Sternwarte. Die Nische, den Ständer und das Rundfenster erachten sie als Bestandteile einer astronomischen Station.
Andere Wissenschaftler hingegen gehen davon aus, dass es sich bei der Höhenkammer um einen Raum handelt, der einer Kapelle am Fuße des Berges zugehörig war (5). Auch die drei künstlich angelegten Grotten, die miteinander verbunden sind, geben bis heute Rätsel auf. Entstanden sind sie durch Brandsetzung, wodurch der Stein porös wurde und bearbeitet werden konnte. Die erste Grotte trägt den Namen „Petrusgrotte“, was auf die aus dem
Fels gehauene Petrusfigur zurückzuführen ist. Die Hauptgrotte misst drei mal zehn Meter. Experten vermuten, dass diese Grotte als Kapelle genutzt wurde. Eine Weihinschrift von 1115 beweist, dass der Bischof Heinrich von Paderborn im genannten Jahr hier zugegen war.

Die sich an die Hauptgrotte anschließende Nebengrotte wird von einigen Experten als Sakristei interpretiert (6).
In der Nähe des gestauten Sees befindet sich am Fuße der Felsen ein offenes Felsengrab mit einer menschenförmig ausgeschlagenen Vertiefung. Forscher vermuten darin eine Nachbildung des Heiligen Grabes aus Jerusalem (7). Die Externsteine bleiben ein mystischer und geschichtsträchtiger Ort, der jährlich zahlreiche Besuchende anlockt und in seinen Bann zieht.

Екстернське каміння або Екстернштайнe

🇺🇦

«Як не крутись і куди не звертай, ти все одно знаходитимешся в чарівному колі, нібито в пастці». (Йоганн Вольфганг фон Гете) Екстернштайнe - це легендарне місце, яке зачаровувало в свій час ще Йоганна Вольфганга фон Гете.
Екстернштайнe, найвідоміший комплекс скель в Німеччині і одна з найвидатніших природних і культурних пам'яток Центральної Європи, вважається магічним місцем і його не даремно називають «Стоунхенджем Німеччини». Колись націонал-соціалісти використовували це місце як германську культову споруду для своєї пропаганди. Проте тут чітко помітні сліди християнства.
Тринадцять скель, які формують Екстернштайнe, розташовані на краю Тевтобурзького лісу, в долині ріки Вімбекке поблизу міста Детмольд. Найвищі з них досягають висоти сорока метрів. Походження назви «Екстернштайне» остаточно не з'ясоване, щодо цього існують різні версії. Можливо, назва походить від слова «сорока» (яке німецькою звучить як ельстер), тому що колись тут було багато сорок. Екстерштайне може похвалитись древньою історією. Скелі складаються з твердого піщаного каменю, який утворився в ранній крейдяний період близько 70 мільйонів років тому, вони були зведені в майже вертикальне положення тектонічними рухами земної кори (1).
На протязі майже 500-ста останніх років точаться бурхливі наукові дискусії щодо того, чим це камінне формування колись могло служити. До кінця так і не зʼясовано - були ці скелі ранньогерманською язичницькою кельтською або римською культовою спорудою чи їх почали використовувати лише за часів християнства (2).
Мистецтвознавчі дослідження припускають, що Екстернштайнe - це середньовічна копія святих місць в Єрусалимі (3).
Але, незважаючи на численні дослідження та тлумачення, це питання і донині залишається без відповіді. На скелях помітні численні сліди людського впливу.
Особливе значення має монументальний рельєф «Зняття з Хреста». Він розташований прямо біля входу в головний грот і має розміри 4 метри і 80 сантиметрів на 3 метри і 70 сантиметрів. Деякі вчені відносять рельєф до IX століття, але більшість з них
вважає, що він виник між 1130-м та 1150-м роками. На ньому зображено зняття Ісуса з хреста.
Рельєф також тлумачиться суперечливо. У той час як деякі експерти трактують зображення як подолання первородного гріха Адама і Єви через смерть Ісуса на хресті, інші бачать тут зображення двох язичників і вважають рельєф символом
перемоги християнства над язичництвом (4). Особливо вражає так звана Висока Палата: приміщення з романськими елементами. Первісне призначення цього
приміщення також викликає суперечки. Деякі експерти підтримують тезу про дохристиянську епоху і вважають палату доісторичною обсерваторією. Ніша, підставка та кругле вікно могли бути частинами астрономічної станції. Проте інші вчені притримуються думки, що ця палата могла бути частиною християнської каплиці біля підніжжя гори (5). Три штучно створені гроти, які зʼєднані між собою, також до
наших днів залишаються таємницею. Для того, щоб їх висікти, доводилось розпалювати вогнище, це робило каміння пористим і легким для обробки. Перший грот називається «Ніша Святого Петра», про що свідчить фігура апостола Петра, висічена в скелі.
Головний грот має розміри три на десять метрів. Фахівці припускають, що цей грот використовувався як християнська каплиця. Єпископ Генріх Падерборнський, очевидно, відвідував це місце в 1115 році - про це свідчить настінний надпис сакрального змісту. До основного гроту примикає другорядний грот, деякими
експертами він трактується як ризниця (6).
Поблизу водоймища біля підніжжя однієї зі скель знаходиться відкрита скельна гробниця із заглибленням у вигляді людської фігури. Фахівці вважають, що це копія Гробу Господнього з Єрусалиму (7).
Екстерштайне і понині залишається містичним, зануреним в історію місцем, яке щороку приваблює і зачаровує численних відвідувачів.