Das Hermannsdenkmal

🇩🇪

Das ist der Teutoburger Wald
"Das ist der Teutoburger Wald,
Den Tacitus beschrieben
Das ist der klassische Morast,
Wo Varus steckengeblieben.
Hier schlug ihn der Cheruskerfürst,
Der Hermann, der edle Recke;
Die deutsche Nationalität,
Sie siegte in diesem Drecke. [...]
Gottlob! Der Hermann gewann die Schlacht,
Die Römer wurden vertrieben,
Varus mit seinen Legionen erlag,
Und wir sind Deutsche geblieben! [...]
O Hermann, dir verdanken wir das!
Drum wird dir, wie sich gebühret,
Zu Detmold ein Monument gesetzt;
Hab selber subskribieret (8).„
(Heinrich Heine: Deutschland ein Wintermärchen, 1844)

Das Hermannsdenkmal gilt als Wahrzeichen des Teutoburger Waldes. Es befindet sich rund sieben Kilometer entfernt von Detmold in Hiddessen, einem südwestlich gelegenen Ortsteil, auf dem 386 Meter hohen Berg Grotenburg.
Das Hermannsdenkmal ist mit einer Figurhöhe von 26,57 Metern und einer Gesamthöhe von 53,56 Metern die höchste Statue Deutschlands.
Der 30 Meter hohe Unterbau besteht aus Sandstein eines nahe gelegenen Steinbruchs; die Figur ist aus genieteten Kupferplatte gefertigt, die durch ein Eisengerüst im Figurinneren getragen werden.
Das Hermannsdenkmal wurde zur Erinnerung an die Schlacht im Teutoburger Wald, auch Varusschlacht genannt, erbaut.
Neuere archäologische Untersuchungen legen nahe, dass der Austragungsort des Kampfes aber vermutlich viel weiter westlich, nahe Osnabrück, gelegen hat.
In dieser gewaltigen kriegerischen Auseinandersetzung wurde das römische Heer des Feldherren Quinctilius Varus unter der Führung des Cheruskerfürsten Arminius, später genannt „Hermann der Cherusker“, in einen Hinterhalt gelockt und folgenschwer geschlagen.
Ein weiteres Vordringen der Römer konnte so verhindert werden und das Ende der römischen Feldzüge zur Eroberung Nord- und Westdeutschlands wurde eingeleitet.
Arminius gelang die Vereinigung der germanischen Stämme und er wurde zur Symbolfigur der nationalstaatlichen Einigungsbewegung (9).
Diese Schlacht legte den Grundstein für die heutigen Grenzen Europas und galt als Urmoment deutscher Geschichte. Der Plan, dem Cheruskerfürsten ein Denkmal zu erbauen, geht zurück auf den Bildhauer und Architekten Ernst von Bandel.
Unter Einsatz seines gesamten Privatvermögens hielt er trotz erheblicher Widerstände an der Idee fest, mit der Errichtung des Denkmals ein allgemeingültiges Nationalsymbol zu schaffen.
Die Bauarbeiten zum Denkmal begannen im Jahr 1838 und konnten 37 Jahre später, im Sommer 1875, mit der Einweihung des Denkmals beendet werden. Eine nachhaltige Würdigung seines Lebenswerkes blieb Bandel verwehrt; er starb ein Jahr nach der Fertigstellung. Bandel wohnte in den letzten Jahren des Baus auf dem Berg in einer
einfachen Blockhütte, welche 2021 durch einen Brand zerstört wurde (10).
Anders als andere Kriegermonumente repräsentierte das Hermannsdenkmal von Beginn an keine einheitliche Ideologie.

"Zu gleicher Zeit konnte es als Zeichen chauvinistischen
Fremdenhasses und als Aufruf zur Aussöhnung mit Frankreich
gedeutet werden. Bandel nannte es ein Mahnmal auf die
deutsche Einheit, Maßmann gar ein Mahnmal auf die friedlich
vereinte Menschheit. Andere erklärten es zur Waffe im
Kulturkampf, wieder andere sahen in ihm ein Fanal des
Liberalismus und der demokratischen Bewegung. Erst nach der
Reichsgründung und der Kaiserproklamation von 1871 wurden
die vielfältigen ideologischen Aussagen des Hermannsdenkmals
auf die eines wilhelminischen Siegeszeichens eingeschränkt"(11).

Das Hermannsdenkmal überstand das Kaiserreich, zwei Weltkriege und den Nationalsozialismus. Letzterer missbrauchte das Denkmal als „Ikone germanischen Herrentums“ und nutzte es für Propagandazwecke.
Im Vorfeld zur Lippischen Landtagswahl 1933 zeigte sich auf den Wahlplakaten Hitler als „der neue Hermann“ als Befreier Deutschlands.
Auch mit der Parole auf einem Wahlplakat „Macht frei das Hermannsland“ warb die NSDAP unter der Lippischen Bevölkerung.
Dabei setzte man Hakenkreuz und Hermannsdenkmal gezielt in Szene und bediente sich so dem Hermann als regionale Identifikationsfigur, die den Weg für ein nationalsozialistisches Lippe freischlug (12).

Auch heute wird das Hermannsdenkmal durch rechtsradikale Gruppierungen vereinnahmt und gilt als Anziehungspunkt rechtsextremer Gruppen und Akteure.
Diese Tatsache zwingt zu einer kritischen Betrachtung der Vergangenheit und zeigt, dass die Geschichte des Denkmals auch eine Mahnung für die Zukunft ist (13).

Пам'ятник Армінію

🇺🇦

Аж ось він, Тевтобурзький ліс
Аж ось він, Тевтобурзький ліс,
Що Таціт заніс в аннали.
Аж ось класичні багна ті,
Що Вару могилою стали!
Його подолав тут херусків князь,
Герман, со рицарі дужі.
Німецький національний дух
Родився в цій калюжі. [...]
Ура! Наш Герман виграв бій,
І римляни геть ушились.
Вар з легіонами трупом поліг,
І німцями ми залишились. [...]
О Герман, вдячні ми тобі!
Недурно ж, повний блиску,
У Детмольді пам'ятник ставлять тобі;
Я теж зголосивсь на підписку (8).
(Генріх Гейне: Німеччина. Зимова казка, 1844)

Пам'ятник Армінію вважається символом Тевтобурзького лісу. Він розташований в Хіддесені, приблизно в семи кілометрах в південно-західному напрямку від міста Детмольд, на вершині 368-метрового пагорбу Гротенбург. Висота лише фігури Армінія сягає 26 метрів і 57 сантиметрів, а загальна висота памʼятника - 53 метри і 56 сантиметрів. Це найвища статуя в Німеччині. Пʼєдестал заввишки 30 метрів
зроблений з пісковика, здобутого в кар'єрі, який знаходиться неподалік. А сама фігура виготовлена з клепаних мідних пластин, що підтримуються залізним каркасом усередині фігури. Пам'ятник Армінію був споруджений на честь битви в
Тевтобурзькому лісі. Хоча сучасні археологічні дослідження припускають, що місце битви насправді могло бути набагато західніше цього місця, поблизу міста Оснабрюк.
Під час цієї страшної битви римська армія полководця Квінтілія Вара на чолі з князем херусків Армінієм (пізніше названим "Германом Херуським") потрапила у засідку і зазнала поразки. Таким чином, подальше просування римлян на території
північної та західної Німеччини було зупинено, і це стало початком кінця римських кампаній із завоювання цих земель.
Арміній зумів об'єднати германські племена і таким чином став символічною фігурою руху національної єдності (9). Ця битва заклала основу кордонів сучасної Європи і
вважається знаковим моментом в історії Німеччини. Ідея спорудження пам'ятника Армінію або Герману, князю херусків належить скульптору та архітектору Ернсту фон
Банделю. Незважаючи на значний опір, він палко відстоював ідею створення загального національного символу шляхом встановлення цього пам'ятника і вкладав в цей проект всі свої приватні фінансові ресурси.
Будівельні роботи над монументом розпочалися у 1838 році і завершилися через 37 років. Урочисте відкриття пам'ятника відбулося влітку 1875 року. На жаль, через рік після завершення будівництва Бандель помер і не вдалося гідно вшанувати цю
справу його життя. В останні роки будівництва Бандель жив на горі в простій
дерев'яній хатині, яка була знищена пожежею у 2021 році (10).
На відміну від інших військових монументів, памятник Армінію від самого початку не репрезентував жодної певної ідеології.

«Водночас його можна було трактувати як знак
шовіністичної ксенофобії та заклик до примирення з
Францією. Бандель назвав його памʼятником німецької
єдності, а Масман навіть меморіалом всьому людству. Деякі
оголосили його знаряддям у боротьбі культур, а інші бачили
в ньому маяк лібералізму та демократичного руху. Лише
після заснування Німецької імперії та проголошення
імператора в 1871 році численні ідеологічні висловлювання
щодо пам'ятника Герману були зведені до інтерпретації його
як символу перемоги Вільгельмівської епохи.(11)»

Пам'ятник Армінію пережив імперію, дві світові війни та часи націонал-соціалістів. Останні використовували його в своїх пропагандистських цілях як "символ німецького панування". Так, напередодні парламентських виборів до землі Ліппе у 1933 році
Гітлер зображувався на плакатах як "новий Герман", як визволитель Німеччини.
Під гаслом "Macht frei das Hermannsland" ("Звільни землю Германа") на передвиборчих плакатах НСДАП проводила агітацію серед населення землі Ліппе. Свастика та пам'ятник Герману були навмисно використані в цих цілях, а сам Герман
ідентифікувався як фігура, яка звільнює шлях до націонал- соціалістичного Ліппе (12).
Навіть сьогодні пам'ятник Герману використовують в своїх цілях праворадикальні угруповання і він є магнітом для крайніх правих груп і діячів.
І цей факт спонукає критично поглянути на минуле, а історія памʼятника водночас містить в собі застереженням на майбутнє (13).